Рожищенська бібліотека для дітей уже давно вийшла за межі своєї компетенції, вона стала осередком патріотичного виховання школярів у нашому місті та районі. Цікаві люди, письменники, поети, співаки та художники – кого тільки не запрошували в книгозбірню її невтомні працівники та хранителі.

   Напередодні Дня захисника України до них на посиденьки прийшли школярі ЗОШ №2 та людина, для якої честь, звитяга,мужність і лицарство не просто обов’язок, а поклик серця – 46-річнийофіцер запасу, вертолітник Олег Заховайко з Рудні, котрий у складі екіпаж у вертольота Мі-8 виконував військові завдання з перевезення особового складу та вантажів з мирних територій на окуповані й навпаки.  А найголовніша місія – вивозити поранених українських військових з передової і доправляти їх у шпиталі.

   Оскільки Олег Анатолійович зростав у сім’ї військового, то його завжди вабила саме ця професія. Після проходження служби в армії вступив на навчання до Кіровського військового училища і став авіаційним спеціалістом, борттехніком усіх типів вертольотів. Після навчання служив у одній із частин Луцька, пізніше на Скнилівському аеродромі, а в 2002 році звільнився в запас. Того ж року, не уявляючи своє життя без польотів,пройшов перекваліфікацію на авіаційного техніка в Кременчуці, отримав цивільні документи і влаштувався за контрактом працювати за кордоном.

   Сьогодні він розповідав школярам про свої захопливі подорожі країнами,їхні традиції та смішні випадки, які з ним там траплялися. Африка, Конго,Судан, Афганістан – далеко не всі країни, в яких довелося працювати Олегові Заховайку під егідою американської компанії. В 2013 році скінчився контракт… Здавалося, закінчилася місія… Та ні, життя готувало йому чергові випробування.

   – Ніколи б не подумав, що війна прийде на рідну землю, – розповідає Олег Анатолійович. – Та кому, як не мені, військовому, треба було ставати на її захист? Тому відразу пішов з колегами до райвійськкомату, а далі була вже частина… Потім Схід…Чугуїв, Орехово, Побєда, Краматорськ, Щастя… Старенький вертолітМі-8, бортовим техніком якого рік прослужив Олег Заховайко, перевіз не одну сотню поранених, дітей та, на жаль, загиблих. Команда вертолітників була янголами-охоронцями для бійців. Хоча зараз усім добре зрозуміло,що для ворога медики – друга найголовніша ціль після командира, а червоний хрест на грудях – це радше ціль, ніж заборона.

   Діти захоплено слухали героя, а старші плакали, коли переглядали уривок документального фільму про жахіття війни. Хлопчаки поділилися своїми мріями стати військовими і такими ж вертолітниками, а дівчатка вручили Олегу Заховайку квіти й зі сльозами на очах дякували за його мужній та героїчний вчинок – захист рідної землі. Плакав і наш мужній герой… Дякував школярам за їхню підтримку, за обереги та щирі слова.

   Ось такі вони наші захисники – людяні, добрі та віддані сини рідної Батьківщини.